(Prints size 100x100 cm)
22 липня. “Херсон ТБ”
Вже два місяці минуло з того часу, як ми живемо без інтернету та телефонного зв'язку. Місцеві провайдери, які продовжують працювати в області, отримують весь трафік через Крим. Підключити всіх бажаючих, які залишилися, як і я, без інтернету, вони не мають технічної можливості. Тому для мене та багатьох містян стало нормою життя виходити у мережу під дверима сусіда, у кафе, під фасадом магазину чи аптеки. У місцях особливо великого скупчення інтернет-серферів у літню спеку продають лимонад.
Білборди заклеєні плакатами з гаслом, що Херсон – місто з російською історією. Незрозуміло, навіщо нам при цьому забувати про українську, але особливо варто у ній відзначити князя Потьомкіна Таврійського, чий монумент стоїть у сквері у центрі міста. До речі, його відновили, коли “колобок” Сальдо відбував тут свій другий термін на посаді мера. Саме завдяки князю з'явився термін «Потьомкінське село». З розвитком технологій, у декораціях потреба відпала і з усім справляється знімальна група кіноаматорів та псевдожурналістів. Багато хто бачив, як Антонівський міст став решетом, але мало хто знає, що за день до цього його ремонтували до приїзду великого чиновника з Москви. Або що російські солдати міняють рублі на гривню, щоб скупитися на центральному ринку.
Не знаю, чи помічає “Казкар”, як він перетворився на Страшилу і як його дурять фаворити, чи села будують за його наказом. Під словом "воювати", вочевидь, він має на увазі пригнати сюди більше дебілів і строкових призовників на консервованих прострочених танках і гужових візках, що не мають аналогів. Серед російських солдатів тут часто миготять і ті, й інші.
З наближенням наступу ЗСУ місто накрила чергова хвиля паніки. Її можна відчути, коли в'їжджаєш у його межі, - простір згущується та схлопується. Але при всьому абсурді та жаху, що твориться навколо, у свідомості може залишатися любов, радість та непохитна впевненість у перемозі духу над страхом та байдужістю, які намагаються нам нав'язати. Перебуваючи в гущі подій війни або за багато кілометрів від неї, можна залишатися щасливим і співчутливим. Як і в цій роботі, все залежить від того, куди спрямована наша увага. Війна йде не лише на полі бою, а й всередині кожного з нас. Хто переможе в ній: страх чи сміливість, співчуття чи байдужість, єдність чи розбрат, любов чи ненависть вирішувати вам, але ваша особиста перемога це величезний внесок у спільну перемогу. І не лише України, а й усього людства.
Білборди заклеєні плакатами з гаслом, що Херсон – місто з російською історією. Незрозуміло, навіщо нам при цьому забувати про українську, але особливо варто у ній відзначити князя Потьомкіна Таврійського, чий монумент стоїть у сквері у центрі міста. До речі, його відновили, коли “колобок” Сальдо відбував тут свій другий термін на посаді мера. Саме завдяки князю з'явився термін «Потьомкінське село». З розвитком технологій, у декораціях потреба відпала і з усім справляється знімальна група кіноаматорів та псевдожурналістів. Багато хто бачив, як Антонівський міст став решетом, але мало хто знає, що за день до цього його ремонтували до приїзду великого чиновника з Москви. Або що російські солдати міняють рублі на гривню, щоб скупитися на центральному ринку.
Не знаю, чи помічає “Казкар”, як він перетворився на Страшилу і як його дурять фаворити, чи села будують за його наказом. Під словом "воювати", вочевидь, він має на увазі пригнати сюди більше дебілів і строкових призовників на консервованих прострочених танках і гужових візках, що не мають аналогів. Серед російських солдатів тут часто миготять і ті, й інші.
З наближенням наступу ЗСУ місто накрила чергова хвиля паніки. Її можна відчути, коли в'їжджаєш у його межі, - простір згущується та схлопується. Але при всьому абсурді та жаху, що твориться навколо, у свідомості може залишатися любов, радість та непохитна впевненість у перемозі духу над страхом та байдужістю, які намагаються нам нав'язати. Перебуваючи в гущі подій війни або за багато кілометрів від неї, можна залишатися щасливим і співчутливим. Як і в цій роботі, все залежить від того, куди спрямована наша увага. Війна йде не лише на полі бою, а й всередині кожного з нас. Хто переможе в ній: страх чи сміливість, співчуття чи байдужість, єдність чи розбрат, любов чи ненависть вирішувати вам, але ваша особиста перемога це величезний внесок у спільну перемогу. І не лише України, а й усього людства.
It's been two months since we live without the data and voice. Local providers who continue to operate in the region receive signal through Crimea. They do not have the technical ability to connect everyone who is left offline, like me. Therefore, for many citizens it has become the norm of life to go online under the door of a neighbor, in a cafe, under the facade of a store or pharmacy. In places of a particularly large concentration of Internet surfers, lemonade is sold in the summer heat.
City billboards are spammed by posters with the slogan that “Kherson is a city with Russian history”. It is not clear why we should forget about the Ukrainian one, but it is especially worth noting Prince Potemkin Tauricheski, whose monument stands in a downtown square. By the way, it was restored when collaborating Saldo was serving his second mayor term here. Thanks to the prince the term "Potemkin Village" appeared. With the development of technology, there is no need to build facades any more, film amateurs and pseudo-journalists copes with everything. Many people have seen how Antonovsky Bridge became a sieve, but few people know that the day before it was repaired for the arrival of a great official from Moscow. Or that Russian soldiers are changing rubles to hryvnia to shop in the central market...
I don't know if the Storyteller notices how he turned into a Scarecrow and how he is deceived by his favorites, or if villages are built on his orders. By the word "to fight", obviously, he means to drive more morons and conscripts on canned expired tanks and unrivaled horse-drawn carts. Among Russian soldiers, both often flash here.
With the approach of the offensive of the Armed Forces of Ukraine, another wave of panic swept the city. It can be felt when you enter its limits - the space thicken and collapses. But with all the absurdity and horror that is happening around, love, joy and unwavering confidence in the victory of spirit over fear and indifference they are trying to impose on us may remain in consciousness. Being in the core of the events of the war or many kilometers away from it, you can remain happy and compassionate. As in this work, it all depends on where our attention is directed. War is going on not only on the battlefield, but also within each of us. Who will win it: fear or courage, compassion or indifference, love or hatred, unity or division is up to you, but your personal victory is a huge contribution to the overall victory. And not only of Ukraine, but of all mankind.
I don't know if the Storyteller notices how he turned into a Scarecrow and how he is deceived by his favorites, or if villages are built on his orders. By the word "to fight", obviously, he means to drive more morons and conscripts on canned expired tanks and unrivaled horse-drawn carts. Among Russian soldiers, both often flash here.
With the approach of the offensive of the Armed Forces of Ukraine, another wave of panic swept the city. It can be felt when you enter its limits - the space thicken and collapses. But with all the absurdity and horror that is happening around, love, joy and unwavering confidence in the victory of spirit over fear and indifference they are trying to impose on us may remain in consciousness. Being in the core of the events of the war or many kilometers away from it, you can remain happy and compassionate. As in this work, it all depends on where our attention is directed. War is going on not only on the battlefield, but also within each of us. Who will win it: fear or courage, compassion or indifference, love or hatred, unity or division is up to you, but your personal victory is a huge contribution to the overall victory. And not only of Ukraine, but of all mankind.