(Prints size 100x107 cm)
16 березня. "День Зачинених Дверей"
У місті чути вибухи. З мого балкону я міг спостерігати розриви снарядів та густий чорний дим у районі Херсонського аеропорту, де стоять російські військові. Повз вікно дуже стрімко промчали чотири російські вантажівки з ракетами для РСЗВ "Смерч". На одній із них білою фарбою було написано “На Київ”. Київ перебуває у протилежному напрямку, що трохи втішило. А ще сьогоднішнє вікно запам'яталося видом на автомобільну чергу у АЗС, де з'явився бензин. Її довжина, розрахована за гугл-картами становила 1.5 км. Був за вікном і чорний мікроавтобус з червоним написом “Ритуал”, що приїхав за тілами бійців тероборони, лежавшими тут з 1 березня. На поверхню піднявся доволі свіжий біль. Українську гуманітарну допомогу в місто не пускають і соціально незахищені вже вишикувалися в чергу за російською. Іноді на їхню адресу кричать лайки. Варто врахувати, що багатьом пенсіонерам грошей ледь вистачало на їжу, коли вона коштувала вдвічі дешевше. Для них важливіше не те, якою вона є національності, а те, що вона безкоштовна. Вистачає і тих, хто зриває етикетки з російських товарів та продає їх на ринку за українські гроші.
“Казкар” сьогодні не з'являвся, але день запам'ятався зачиненими перед носом дверима в НАТО. Напевно, мільйони людей в Україні та за її межами розраховували на закрите небо, а не двері. Мабуть, переплутали. А можливо, це поступка “Казкарю” з надією умиротворити агресора, який багато років експлуатує той самий сюжет, придуманий у далеку старовину вождями СРСР. Але, зазирнувши трохи далі, я побачив, що мир в Україні “Казкарю” не потрібен. Йому потрібен мир у Малоросії. І чекати чогось від мирних перемовин марно.
“Казкар” сьогодні не з'являвся, але день запам'ятався зачиненими перед носом дверима в НАТО. Напевно, мільйони людей в Україні та за її межами розраховували на закрите небо, а не двері. Мабуть, переплутали. А можливо, це поступка “Казкарю” з надією умиротворити агресора, який багато років експлуатує той самий сюжет, придуманий у далеку старовину вождями СРСР. Але, зазирнувши трохи далі, я побачив, що мир в Україні “Казкарю” не потрібен. Йому потрібен мир у Малоросії. І чекати чогось від мирних перемовин марно.
Explosions are heard in the city. From my balcony, I could observe shell explosions and thick black smoke in the Kherson Airport area, where the Russian troops are stationed. Four Russian military vehicles, loaded with missiles for the “Smerch” MLRS, rushed past my window very fast. On one of their cabins I saw "To Kiev", written in white paint. Kyiv was in the opposite direction, which made me a little happy. I will also remember today's window view due to the car queue to the gas station, where gasoline suddenly appeared. Its length, calculated on Google Maps, was 1.5 km. Outside my window was also a black minibus with the red inscription "Ritual", which came to pick up the bodies of the territorial defense fighters, lying here since March 1. A fairly fresh pain rose to the surface of my consciousness. Ukrainian humanitarian aid is not allowed into the city, and the most vulnerable citizens are already lining up for the Russian one. Sometimes curses are shouted at them. It is worth considering that many pensioners barely had enough money for food when it cost 2 times cheaper. For them, what is more important is not what nationality it is, but the fact that it is free. There are also those who tear off the tags from Russian goods and sell them on the market for Ukrainian money.
The storyteller did not appear today, but the day was remembered by the closed door to NATO. Surely, millions of people in Ukraine and beyond counted on a closed sky, not doors. Probably allies were confused. Perhaps this is a concession or a step towards the Storyteller, who for many years has been exploiting the same plot, invented in ancient times by the leaders of the USSR. But looking a little further, I saw that the Storyteller does not need peace in Ukraine. He needs peace in Malorossiya. And so far there is nothing to expect from the peace talks.
The storyteller did not appear today, but the day was remembered by the closed door to NATO. Surely, millions of people in Ukraine and beyond counted on a closed sky, not doors. Probably allies were confused. Perhaps this is a concession or a step towards the Storyteller, who for many years has been exploiting the same plot, invented in ancient times by the leaders of the USSR. But looking a little further, I saw that the Storyteller does not need peace in Ukraine. He needs peace in Malorossiya. And so far there is nothing to expect from the peace talks.